Історії сурогатних матерів

Мені на момент вступу в програму було 28 років. Постійної роботи не мала, працювала за кордоном довгий період часу, але у зв'язку з тим, що моя дитина бачила мене лиш декілька місяців на рік, я прийняла рішення закінчити свою закордонну роботу і присвятити час дитині.

Доброго дня! Мене звати Вікторія, мені 31 рік, маю чудового синочка. Нещодавно закінчила участь у програмі сурогатного материнства і хочу поділитися своєю історією.

Хочу почати з того, що питання сурогатного материнства я розглядала кілька років. Мені постійно потрапляла на очі реклама різних агентств, сторінок в соцмережах. Я дивилася, читала відгуки в загальному про цю процедуру, але далі цього мої думки не йшли.

Це був 2015 рік. Моя перша програма сурогатного материнства. У мене була двійня. Хлопчик і дівчинка. Народила я на терміні 38-39 тижнів. За допомогою стимуляції. Обидві дитини були по 3 кг.

Мені 31 рік, заміжня, мама двох діток. Проживаємо в Харкові в маленькому, але все ж в своєму будинку. Про сурогатне материнство почала замислюватися коли молодшій дитині було 11 місяців.

Доброго дня! Мені 33 роки. Живу в невеликому місті з сином і цивільним чоловіком. І все б нічого, тільки коли тема торкнулася житла, опустилися руки. В наш час неможливо заробити двом дорослим людям на хороший будинок.

У світі немає жодної людини, яка не мріяла би про щось. Я не стала винятком. Постійні думки про свій власний будинок, машину, про те, що потрібно забезпечувати своїх дітей не давали мені спокою. Як і всі ми, я прекрасно розумію, що працюючи в школі, магазині і т.д. накопичити грошей на житло просто нереально.

Мене звуть Ольга, мені 32 роки, у мене двоє чудових діток і чоловік — це найдорожче і найцінніше в житті. Чесно, спочатку стати сурогатною мамою я вирішила через фінансову винагороду. Але коли я познайомилася з біологічними батьками, мені дуже захотілося їм допомогти.

Народилась і проживаю у Вінниці. В сім'ї, де є мама і тато, де люблять і дбають про дітей. В сім'ї, де діти бажанні. Зростала в любові. В дитинстві в мене було все, мене важко було чимось здивувати! Речі та іграшки були із-за кордону. Перша коляска для ляльок була привезена з Риги, лялька Barbie з Москви

Мені 24 роки, виховую доньку Ангеліну (3,5 рочки), живемо в Черкаській області з моїми батьками. У моєму житті сталося так, що вагітність не була бажаною. Хлопець, з яким я тоді була, не захотів бути батьком – типу, ще рано (йому тоді був 21 рік). Мені пощастило з моїми батьками, які мене підтримували і відрадили від аборту, зараз не уявляю свого життя без моєї малої.

Поки людина сама не побуває в ситуації, вона не зможе повністю відчути її. Але я спробую розповісти свою історію детально, враховуючи подробиці програми і мої відчуття.

У мене не було однозначної причини стати сурогатною мамою. Все вийшло само собою. Я була найстаршою в сім'ї, і з дитинства любила допомагати іншим. Що таке щедрість я знаю не з чуток. Не так давно, 2 роки тому, я була донором яйцеклітин. Тоді я і почала роздумувати про значущість своїх дій. Минув час, і я вирішила стати сурогатною мамою.