Донорство яйцеклітин: основи законодавства
Донорством яйцеклітин називають легальний спосіб лікування безпліддя в Україні, що підпорядковується Сімейному кодексу України та декільком іншим нормативно-правовим актам. Віддати свої яйцеклітини може як близька родичка, так і анонімний донор.
Донорство яйцеклітин
Донорство яйцеклітин (ооцитів) – один із видів допоміжних репродуктивних технологій, що включає в себе використання донорських яйцеклітин посторонньої жінки в програмі боротьби з безпліддям. Інакше кажучи, жінка-донор віддає свої яйцеклітини за фінансову винагороду.
«Послідовність використання допоміжних репродуктивних технологій в Україні» дає перечінь вимог до дівчини, що збирається стати донором:
- вік від 18 до 30 років;
- рідний здоровий малюк;
- відсутність генетичних хвороб;
- хороше самопочуття та здоров’я;
- відсутність протипоказань до участі в проекті;
- минуло 6 місяців після пологів і 3 місяці після завершення лактації;
- дівчина не курить та не вживає алкоголю.
Кожна дівчина-донор повинна пройти безкоштовне медичне обстеження перед тим, як вступити в програму.
Законодавчі акти
«Порядок використання допоміжних репродуктивних технологій в Україні» – основний акт, що впорядковує сферу застосування донорства яйцеклітин.
Легальність і прозорість процесу забезпечують два документи:
- Договір, в якому жінка письмово погоджується на участь в програмі донорства яйцеклітин. Дівчина дає згоду на штучну стимуляцію овуляції і пункцію яєчників.
- Письмова згода чоловіка жінки-донора на участь дружини в проекті.
Закон охоплює також збереження лікарської таємниці і конфіденційність участі в програмі.
Це означає, що замовнику надається лиш деяка інформація про донора:
- національність;
- зріст, вага;
- колір очей, волосся;
- група, резус-фактор крові;
- рівень освіти;
- дані про сім’ю, дітей.
Реципієнти підписують документ, де обіцяють не розшукувати донора в майбутньому, не встановлювати особу жінки і будь-які контакти з нею.
Донор не отримує ніяких прав на немовля, що народилося у пари-реципієнтів.
