Історія сурогатної мами

Хочу почати з того, що питання сурогатного материнства я розглядала кілька років. Мені постійно потрапляла на очі реклама різних агентств, сторінок в соцмережах. Я дивилася, читала відгуки в загальному про цю процедуру, але далі цього мої думки не йшли. Ну, а потім, як то кажуть, «зійшлися зірки»: мій організм почав бунтувати, почалися проблеми зі здоров’ям, які на думку мого лікаря-гінеколога вирішувалися легко – потрібно народжувати. У мене є вже дорослий син, йому 10 років, який у всьому вже самостійний, і думка про те, що може знову з’явиться маленька дитина, з яким величезна купа турбот, клопоту, соплі, животик, зуби, безсонні ночі і т.д. приводила мене в жах, та й той факт, що немає власного житла, дуже бентежив, а жити на орендованій квартирі з купою дітей, котів і чоловіком якось не комільфо)).

І саме в цей період я знову натикаюся на рекламу сурмам. Я вирішила, що ось воно рішення моєї проблеми – я народжу, плюс отримаю за це гроші, та ще й допоможу комусь стати батьками. Вивчивши уважно всі відгуки, зупинилася я на агентстві Артеміда і не пошкодувала. Все сталося так швидко, що я була трохи спантеличена (чесно кажучи я
думала або сподівалася, що не пройду в програму). Після того, як я залишила свої дані, мене запросили на аналізи в клініку. По аналізах було все добре, почався підбір батьків. Це все зайняло близько місяця і ось вже в грудні мені зробили підсадку. Далі все закрутилось і заквертілось. Ембріончик прижився відразу і ми стали жити з ним разом)).

Дівчатка-куратори з агентства були цілодобово на зв’язку, завжди підказували, допомагали і супроводжували в клініці. Щомісячні виплати приходили вчасно, без затримок, оплачувалися всі необхідні ліки, аналізи і проїзд. Переїзд до Києва на пологи я особливо не відчула, так як народила на другий день проживання в квартирі)). Але, хочу зауважити, що умови, в яких живуть дівчатка, чекаючи пологів, відмінні (на відміну від інших агентств, де дівчинки живуть по 6 чоловік в квартирах, без ремонту, старих, брудних і з поламаними меблями).

У пологовому будинку все пройшло гладко, всі необхідні ліки і харчування мені надали, навіть і питань не було. У день виписки зі мною відразу розрахувалися і я поїхала додому.
Всі 9 місяців пролетіли так швидко, я так і не зрозуміла як це сталося. У мене була пара аргентинців, з якими я була завжди на зв’язку. Вони дуже добрі, турботливі, завжди з трепетом запитували як справи у дитини і у мене, як я себе відчуваю. Ми обмінювалися сімейними фотографіями – це було дуже мило. Вони дуже дякували мені за дитину і сказали, що обов’язково розкажуть їй про мене і про те як вона народилася.

Єдиний мінус всій цій історії – це уколи, які потрібно було робити дуже довго і дуже часто (((. Хочу сказати окреме СПАСИБІ моєму куратору Юлі, яка супроводжувала мене більшу частину вагітності. Вона була мені дуже близька по духу, ми порозумілися з першого дня знайомства, а її голос завжди був як заспокійливе,)).

Зараз, через 1,6 місяців я вже відновилася після пологів, емоції вщухли, але я зрозуміла, що хочу ще раз через це пройти, хоча в пологовому залі думки були зовсім інші)) Попереду ще як мінімум рік роздумів, може я звичайно і передумаю, але якщо все-таки наважуся ще раз, то тільки разом з Артемідою!

Артеміда