Сурогатна мама-українка: хто вона?

Для того, щоб дати відповідь на це питання, пропонуємо три історії сурогатних мам, які розповідають про свої причини та наміри погодитися на участь у програмі сурогатного материнства.

“Мене звати Люба. Мені 29 років. Я виховую одна двох дітей. Дохід у мене невеликий. Платила кредит за квартиру. Одного разу побачила по телевізору передачу про сурогатне материнство. Вирішила стати сурмамою, допомогти парі стати батьками і виправити своє матеріальне становище. Знайшла оголошення в інтернеті. Я підійшла за всіма вимогами. Я довго сумнівалася в правильності свого рішення, адже нелегко віддати дитину, яку носиш під серцем. Але життєва ситуація змусила погодитися на цей крок.

Я завагітніла з другої підсадки. Через пару тижнів розпочався неймовірний токсикоз. Я виносила двійню. Вагітність протікала нормально, незважаючи на те, що виник варикоз. Пологи почалися раніше терміну. Мені зробили кесарів розтин. Дітей забрали відразу. Хоч все пройшло нормально, я більше не хочу брати участь у програмі сурогатного материнства. Кредит я закрила. Зі мною розрахувалися вчасно, як і обіцяли. Хоч наважитися на таке нелегко, але я рада, що допомогла людям стати батьками”.

“Мене звуть Олена. Проживаю з чоловіком і двома дітьми на орендованій квартирі в невеликому містечку. З роботою у нас складно. На зарплату продавця в магазині складно прожити, та ще й на орендованій квартирі з дитиною на руках. Чоловік заробляє теж небагато. Якось у газеті побачила оголошення. Показала чоловікові. Він довго не погоджувався, щоб я брала участь у програмі сурогатного материнства, але ми так хотіли купити собі житло. Я його переконала.

Я виношувала одну дитину. Вагітність протікала складно. Був токсикоз, проблеми з нирками. Батьки дуже за мене переживали, допомагали матеріально, діставали потрібні ліки. Дуже хороші люди мені трапилися. Народила я раніше терміну, хлопчика, природним шляхом. Лікарі рекомендували годувати його грудним молоком, щоб швидше зміцнів. Батьки дуже просили мене допомогти. Молока було багато. Я зціджувала і передавала молоко малюкові. Дитину не бачила. Батьки щедро заплатили, більше обумовленої суми. Нам вдалося купити невелику квартиру. Думаю, я ще раз зможу допомогти людям, які не можуть мати дітей”.

“Мене звуть Люда. Проживаю в Рівному з дочкою і чоловіком. Матеріальних проблем не мала. Стала сурогатною мамою по добрій волі. Моїй сестрі поставили діагноз безпліддя. Вони з чоловіком об’їздили багато клінік, зробили кілька спроб ЕКЗ. Нічого не допомагало. Їм запропонували пошукати сурогатну маму.

Порадившись з чоловіком, я запропонувала свою кандидатуру. Моя вагітність протікала легко, вагітнію я швидко. Чому не допомогти сестрі? Ми зважили всі “за” і “проти”. Ми скористалися донорською яйцеклітиною. Вагітність настала з першої спроби. Крім моторошного токсикозу, нічого майже не турбувало. Перші тижні я весь час лежала. Лікарі пояснили це тим, що організм відторгає ембріон. Народила в термін дівчинку 50 см, вага – 3кг 223 г. Грудьми її не годувала. Але на руки дали відразу після пологів. Я рада, що допомогла сестрі стати мамою. Адже для жінки – це найважливіше в житті”. 

Так склалося історично, що українська жінка – це гарна дружина і дбайлива мама, у якої була і є велична роль – народжувати і виховувати дітей. Тому радість материнства і співчуття українкам властиво найвищою мірою, саме тому вони погоджуються виступити в ролі сурогатної мами, жертвуючи собою, щоб подарувати радість материнства іншій родині.

Щастя для української жінки – це дуже складне поняття, але до його складових частин сім’я належала завжди. Кожна українка робить свій вибір щодо сурогатного материнства і кожна, приймаючи рішення, пам’ятає, що від цього вибору врешті-решт буде залежати не тільки життя двох людей, але і все життя на Землі.

Артеміда