Сурогатне материнство

Перш ніж остаточно ухвалити рішення стати сурогатною мамою, Вам, очевидно, цікаво з’ясувати, що це таке, як працює сурогатне материнство в Україні і якими законами чи документами воно регулюється. Відповіді на ці запитання – у нашій статті.

Що таке сурогатне материнство?

Сурогатне материнство

Сурогатне материнство (СМ) – репродуктивна технологія, коли жінка за власним бажанням погоджується виносити і народити дитину безплідній парі. Сурогатна мама не має генетичної спорідненості з малям. Натомість дитина буде рідною для тих, хто надав свій генетичний матеріал.

У світі перший договір про СМ підписали у 1976 році.

Йшлося про традиційне сурогатне материнство, коли використовувалася яйцеклітина сурогатної мами і донорські сперматозоїди. Тобто, жінка була генетичною матір’ю немовляти.

Але у 1985 році стався випадок, який змінив ставлення до традиційного сурогатного материнства і отримав назву “Маля М”. Жінка відмовилася віддавати дитину незважаючи на укладені угоди. Після довготривалих судових процесів немовля таки передали парі.

Щоб унеможливити повторення історії в подальшому, репродуктологи вирішили використовувати метод гестаційного сурогатного материнства, коли сурогатна мати виношує біологічно чужу їй дитину, а сперму та яйцеклітину надають самі батьки. Якщо ж генетичний матеріал одного з них не підходить, залучають сторонніх донорів.

Юридичні аспекти сурогатного материнства

Юридичні аспекти

Для багатьох пар сурогатне материнство – єдина можливість народити власну дитину. Тож щороку цією допоміжною репродуктивною технологією у світі користуються тисячі людей. Незважаючи на великий попит, у більшості країн СМ заборонене.

Є країни, де дозволяється тільки сурогатне материнство на безоплатній основі (альтруїстичне), коли жінка готова допомогти безплідним рідним чи знайомим. Комерційне ж СМ дозволене в Росії, Білорусі, Грузії, Ізраїлі, деяких штатах США тощо. Але скрізь свої нюанси.

В Україні програми сурогатного материнства допустимі і регулюються законодавством із 1997 року.

Правові аспекти сурогатного материнства в нашій країні визначається Сімейним та Цивільним кодексом України, Законом України «Про громадянство України» та іншими. Крім того, українське законодавство чітко регламентує якість медичних процедур, які проводяться в рамках програм СМ.

Батьками дитини, яку виносила і народила сурмама, згідно з українським законодавством є її біологічні батьки.

Договір про сурогатне материнство

Договір про СМ

Аби захистити права майбутньої дитини, її генетичних батьків і сурогатної мами, уникнути шахрайства та непорозумінь, перед процедурою ЕКЗ сторони укладають договір двома мовами (українською та рідною мовою подружньої пари).

Згідно з підписаним контрактом сурогатна мама зобов’язана:

  • захищати добробут плоду, сприяти успішному перебігу вагітності;
  • вчасно проходити призначені лікарем процедури, приймати прописані медичні препарати;
  • розуміти, що вона не може претендувати на дитину після народження і оскаржувати цей факт у суді.

Відповідно до підписаної угоди подружня пара має право:

  • зустрітися з сурмамою особисто;
  • отримати всю інформацію про здоров’я сурмами до початку програми;
  • вимагати від сурогатної мами виконання всіх призначень лікаря;
  • забрати новонародженого відразу після пологів і зареєструвати його в державних органах (РАГСі і посольстві).

Подружжя зобов’язане виплачувати сурогатній матері компенсацію в розмірі та за графіком, прописаному в контракті.

Переваги співпраці з клініками сурогатного материнства в Україні:

  • імена батьків одразу записуються в свідоцтво про народження дитини
  • в проїзному документі на немовля подружжя вписане як тато і мама
  • договір про СМ чітко окреслює обов’язки та права сторін і дії у випадку виникнення форс-мажорів
  • немає жодних обмежень щодо розміру фінансової винагороди сурогатній матері
  • програми сурогатного материнства проводять лише в акредитованих медустановах
  • після пологів дитину передають біологічним батькам, а сурогатна мама не має прав на немовля

Агентство сурматеринства «Артеміда» працює виключно в межах українського законодавства на основі свідоцтва про державну реєстрацію.